...У далекому, голодному 1947 році, коли сталінський режим піддав найжорстокішим гонінням всяке неконтрольоване релігійне життя, було закладено основи помісної церкви. Ось як писав про це старший пресвітер церков Євангельських Християн-Баптистів по Донецькій області Русанов Борис Опанасович у доповідній записці владі: «Община Християн Євангельської Віри у місті Слов'янську утворилася лише 1-1,5 роки тому. Сам пресвітер Слов'янської громади Євангельських Християн-Баптистів Устим Федорович Панас та його заступник Євдоким Карпович Гречка захопились у п'ятдесятництво, відкололися та утворили громаду кількістю 40 осіб, так само захоплених з числа членів ЄХБ».
За часи існування церкви змінилося кілька керівників – Панас Устим Федорович, Гречка Євдоким Карпович, Соловйов Григорій Полікарпович, Турчин Павло Петрович, Забаренко Василь Іванович, Щукін Борис Олександрович. Нині пастором церкви є Соловйов Володимир Григорович, син Григорія Полікарповича.
У ті часи церква була гнана... багато хто був кинутий у сталінські табори за віру в Ісуса Христа, і смерть блукала зовсім поруч, але вони і там залишалися християнами. Ті, хто залишився на волі, допомагали їхнім сім'ям, посилали посилки до в'язниць, продовжували молитися і служити Богу. Вони намагалися, щоб ніхто в церкві не почував себе забутим. Повернувшись із в'язниць, брати знову працювали на ниві Божій. Збільшувалась церква, з'являвся духовний досвід; народжувалися і підростали діти, і віра батьків зароджувалась і росла вже в серцях дітей. Їх переписували, штрафували, судили товариськими судами, таврували в пресі, називаючи церкву «єзуверською сектою». І в цей час гонінь Дух Святий сказав, що прийдуть часи, коли Слово Боже проповідуватиметься відкрито, і християни з ім'ям Божим пройдуть майданами та вулицями. Хтось вірив у це одкровення, хтось – ні, але воно виповнилося буквально.
1972 р. викликали до Ради у справах релігії (до Донецька) Григорія Полікарповича Соловйова, Павла Петровича Турчина, Миколу Федоровича та Лідію Тимофіївну Лесняк, Поліну Гузій для повідомлення про офіційне визнання церкви п'ятдесятників. Офіційні збори церкви відбувалися в будинку Віктора та Фені Марушкиних за адресою вул.Можайського, 36. 17 січня 1973 року Григорія Полікарповича Соловйова офіційною владою визнано пресвітером церкви ХВЄ.
1 квітня 1975 року Церква на ім'я Феодосії Олександрівни Разенькової набуває будинок за адресою пров. Тельмана, 70. Будівлю придбано за церковні гроші. А вже 8 березня 1988 року розпочалося будівництво нового Молитовного Будинку. У цьому будівництві брали участь усі члени церкви, працювали не покладаючи рук. Наша церква була зареєстрована під назвою «Нове життя» у грудні 1995р.
У 1997 р. почалося співробітництво з місією «Архе». Завдяки місії було відкрито Слов'янську Біблійну школу, також місія «Архе» розпочала матеріальну підтримку 50-ти дітей-сиріт, адреси яких було взято у міськвиконкомі.
6 грудня 1997 року відкривається Реабілітаційний Центр для людей з наркотичною та алкогольною залежністю. Будинок під Реабілітаційний Центр за адресою: сел. Андріївка, вул. Горова, 12, у безоплатну оренду передали члени церкви сестри Лактеонової (у дівоцтві).
Завдяки Божій допомозі та благословенній команді, яка допомагала у служінні в період з 1998 по 2002 рік, були зареєстровані нові філії церкви, а саме:
- церква «Нове життя» сел. Билбасівка,
- церква «Живий потік» м. Лиман,
- церква «Нове Життя» м. Соледар,
- церква «Нове життя» сел. Черкаське,
- церква «Нове життя» м. Кремінна,
- церква «Нове Життя» пос. Майдан.
У 2003 році церква «Нове Життя» м. Слов'янськ налічувала близько 500 членів церкви. І через те, що будівля не могла вмістити в собі таку кількість людей на засіданні церковної ради, було прийнято рішення про поділ церкви та створення нової церкви «Преображення Господнє».
Батьки розповідали своїм дітям про ці чудесні одкровення, про водіння Духа Святого, про вигнання бісів, про живого Бога. І ось уже їхні діти проповідують Слово Боже, будують молитовні будинки, через газети та радіо розповідають про Христа та вічне життя багатьом грішникам. І ось уже їхні онуки роздають тисячі і тисячі Євангелій і приводять своїх друзів і подруг до Бога, а старі пізнають на ділі вірність Божих обітниць: «І до старості вашої Я той самий буду, і до сивини вашої Я ж носитиму вас» (Іс. 46:4).